- розпорядчий
- —————————————————————————————розпоря́дчийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
розпорядчий
Смотреть что такое "розпорядчий" в других словарях:
розпорядчий — а, е. Стос. до розпорядження (у 1 знач.). •• Розпоря/дче засі/дання попереднє засідання, на якому розглядаються питання, пов язані з наступним вирішенням справи … Український тлумачний словник
розпорядчий — [розпор’а/джчией і роспор’а/джчией] м. (на) чому/ ч ім, мн. ч і … Орфоепічний словник української мови
колегія — ї, ж. 1) Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган. Редакційна колегія газети. 2) Об єднання осіб деяких професій. 3) У Західній Європі, Україні та Росії в 16 18 ст. – назва деяких… … Український тлумачний словник
рада — и, ж. 1) Пропозиція, вказівка, як діяти в яких небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; порада. Давати собі раду. 2) Спільне обговорення яких небудь питань, обмірковування чого небудь із кимсь. || Нарада, засідання. •• Держа/ти… … Український тлумачний словник
універсал — I у, ч., іст. 1) Розпорядчий акт адміністративно політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у 17 18 ст. 2) Звернення декларативно програмного характеру, опубліковані в 1917 1918 рр … Український тлумачний словник
уряд — I уряд заст. уря/д, у, ч. 1) Найвищий виконавчий та розпорядчий орган державної влади, який здійснює управління державою. || Члени такого органу. Відставка уряду. 2) іст. Місцеве правління. II ур яд див. вряд. III ур яд у, ч., заст. 1) Правління… … Український тлумачний словник
універсал — салу, Пр. 1. Розпорядчий акт адміністративно політичного характеру. 2. Людина, яка володіє багатьма пеціальностями … Словник лемківскої говірки
